Біографія майстра 9 дана Він Чун Куен Пай Кравченко Олександра Миколайовича

Олександр Кравченко народився 1974 року в невеликому, але з древньою історією, місті Гребінка Полтавської області. Старовинна назва цього населеного пункту – Тінь, історія його сягає в глибоку давнину, а сучасне найменування пов’язано з відомим поетом і письменником 19 століття, автором багатьох чудових творів, у тому числі і романсу «Очі чорні» Євгена Павловича Гребінки. Родина Кравченків була не самою заможною, але дуже багатою духовно. Мама, Людмила Петрівна, працювала кіномеханіком в кінотеатрі, а батько, Микола Григорович, походив з древнього славетного роду Кравченків, до якого належав один з найвидатніших кобзарів в українській історіЇ – Кравченко Іван Григорович, який у 19 столітті був «пан майстром», тобто керівником складної цехової організації кобзарів, такою шанованою людиною, що сучасники називали його «кобзарським Гетьманом». Обдарованість музичним талантом досить цікаво проявилась і в житті Сашиного батька, Миколи Григоровича. В юності він навчався грі на фортепіано, а його сім`я не могла дозволити собі покупку інструменту. Тому Микола вивчав музичні твори, задані додому, програваючи іх на імітації клавіш, намальованій на звичайній дошці, а музику сприймаючи внутрішнім слухом… Незважаючи на такі складності, Сашин батько був одним із кращих випускників музичної школи.
Стосовно самого Олександра, то з дитинства він відрізнявся видатними аналітичними здібностями, що дозволило не тільки бути першим учнем у школі з фізики та математики, але і як призеру олімпіади бути зарахованим на перший курс Одеського Інституту зв’язку ім. Попова – одного з кращих технічних вузів в Україні.
Навчання в Одесі не тільки дало можливість культурно та інтелектуально розвиватися, а й відкрило нові горизонти для давнього захоплення бойовими мистецтвами, так як ще в школі Кравченко Саша відвідував єдину у Гребінці групу єдиноборств – вивчення армійського рукопашного бою. Серед багатьох секцій східних бойових мистецтв, відкритих в Одесі, Олександр вибрав секцію по Він Чун напрямку Патріарха Хвінь Нгок Ана, яку в той час вів Дмитро Сідіропуло, який запросив, у свій час, разом з іншими ентузіастами східних бойових мистецтв, Патріарха Ана в Одесу для проведення навчальних та атестаційних семінарів. Таким чином, Шлях у Він Чун Кравченко Олександр Миколайович почав у січні 1992 року.
Через 2 роки тренер за сімейними обставинами їде на батьківщину в Грецію, залишаючи ведення секції Кравченко Олександру. Перед від’їздом, в 1993 році, Дмитро Сідіропуло знайомить Олександра з Патріархом Хвінь Нгок Аном. Так в 20 років Олександр стає інструктором однієї з груп по Він Чун в Одесі і починає інструкторську діяльність. В цей же час він приймає життєве рішення присвятити своє життя вивченню та розвитку цього напряму бойових мистецтв. Крім ведення занять в Одесі, в залі в якому починали вивчення Він Чун Куен Пай такі майстри як Токан Ігор Володимирович – у майбутньому майстер 9 дану Він Чун Куен Пай, Патратій Ігор Леонідович – в майбутньому майстер 6 дану, Олександр Кравченко викладає Він Чун і в своєму рідному місті, приїжджаючи туди на вихідних. З часом там формується численна група ентузіастів, в якій займається Глеваський Сергій – у майбутньому майстер 6 дану, який став пізніше як і Токан Ігор, Патратій Ігор учнем Учителя Школи Асташева І. В.
З 1993 по 1996 рік Патріарх Хвінь Нгок Ан не відвідує Одесу. Щоб підбадьорити учасників групи, Олександр Кравченко кілька разів запрошує до Одеси з Москви Трихіна В., на той час, учня Патріарха Ана. Незважаючи на тимчасові труднощі, завдяки таланту і працьовитості інструктора Кравченко О. М. група продовжує розвиватися. Влітку 1996 року, на запрошення свого учня, Асташева Ігоря Володимировича, приїжджає Патріарх і проводить довгоочікуваний атестаційний семінар. На цьому семінарі відбувається історичне знайомство Олександра зі своїм майбутнім Учителем, Асташевим Ігорем Володимировичем. Спілкування з справжнім Майстром, співвітчизником, у відсутності мовного та культурного бар’єру відкрило для Олександра Кравченко нові горизонти і глибину у вивченні Він Чун. Розширилося і бачення розвитку цього напрямку в глобальному плані.
Незважаючи на те, що зовсім недавно одружився на коханій дівчині Ларисі, Олександр та його молода дружина зриваються з насидженого місця в Одесі і відправляються в багаторічні мандри по Україні, створюючи секції в різних містах. Дев’яності роки були не самими легкими для нашої Батьківщини, відповідно були великі труднощі у створенні груп з вивчення Він Чун в зовсім незнайомих містах, без зв’язків, матеріальної підтримки. Через великі тяготи доводилося проходити молодій сім’ї Кравченко, налагоджуючи тимчасовий побут на новому місці. Постійні переїзди з однієї найманої квартири на іншу, з міста в місто – Київ, Гребінка, Полтава, знову Київ, Дніпродзержинськ … Велике благо що дружина теж займалася Він Чун, ставши згодом, ученицею Учителя Асташева І.В., і не тільки стійко переносила труднощі спартанського побуту, а й надавала допомогу і підтримку у вирішенні організаційних питань, проведенні занять. Завдяки всім зусиллям і накопиченому досвіду інструкторської діяльності проводяться заняття в різних містах, серед студентів Він Чун знаходяться однодумці, готові взяти на себе працю розвитку Вин Чун: Солодко Юрій та Теличкін Павло в Києві, Поліщук Олександр у Дніпродзержинську, Рекварт Андрій в Полтаві … На наступному атестаційному семінарі в місті Одеса, в 1998 р Патріарх Хвінь Нгок Ан вручає не лише Олександру, а ще і його студентам пояса.
З’являється можливість передати ведення занять своїм послідовникам, і повернутися до Одеси, оселившись ближче до Учителя Асташева Ігоря Володимировича, з яким, у роки мандрів, небагато було часу на спілкування. У 2000 році Кравченко Олександр Миколайович стає одним з перших посвяченим учнем і згодом старшим учнем Школи, та отримує можливість заглибитись в справжні таїнства традиційного Він Чун. Суворий і нелегкий шлях навчання за стародавніми методиками … Як приклад можна навести історію про те, як вивчаючи деякі види внутрішнього КХІ Конг, Олександр цілу зиму, в нічний час, нерухомо, стояв у спеціальному положенні по 6 годин – на морозі, в дощ і сніг, в легкому одязі без шапки і рукавичок, практикуючи вправи, що вимагають не тільки витривалості та терпіння, але і дуже інтенсивної роботи психіки. Окрім занять, старший учень допомагає Учителю у розвитку Школи. Створюються секції та громадські організації в різних областях України, налагоджуються контакти з органами влади та спортивними федераціями.
Проводяться семінари в різних містах України – Одесі, Вознесенську, Полтаві, Дніпропетровську, Гребінці. Їх проводять Учитель Ігор Володимирович Асташев та його учні. Росте кількість студентів Він Чун Куен Пай в різних містах. В 2003 році, завдяки ініціативі Учителя Школи та участі Кравченко Олександра і організаційним зусиллям його студента Рекварта Андрія,- Полтава стає центром проведення регулярних атестаційних семінарів, що дозволяє розкрити перед широким колом зацікавлених раніше секретні аспекти Він Чун. Зростає Школа, з’являються нові учні, в тому числі і у Учителя Олександра Кравченко. Таке зростання Школи викликає жвавий інтерес в сусідніх країнах. Починається приїзд студентів і Україна стає центром міжнародного розвитку Він Чун Куен Пай. Завдяки активній участі та організаційним зусиллям Кравченко О.М. в 2007 році створюється і реєструється Міжнародна федерація традиційних бойових мистецтв Він Чун Куен Пай. У 2008 році в Чехії за організаційної та методологічної підтримки Олександра Миколайовича починають проводиться регулярні заняття по Він Чун Куен Пай. Їх проводить інструктор Пасенко Дмитро, який вивчав Він Чун Куен Пай у Теличкіна Павла, учня Кравченко О.М. Навесні 2009 року проходить перший в Європі атестаційний семінар з Він Чун Куен Пай, проводити який приїжджають Учитель Школи Асташев І.В., Кравченко О.М. і Теличкін П.В. На цьому семінарі був вперше атестований Мирослав Касан, що став згодом учнем Теличкіна Павла, і створив філію Школи у Словаччині.
Восени 2009 року відбулася перша поїздка Олександра Миколайовича до В’єтнаму, разом зі своїм Учителем та іншими учнями. Там чекало насичене спілкування не тільки з Патріархом Хвінь Нгок Аном, але й іншими майстрами, учнями Він Чун, синами Патріархів Зюй Хая і Те Конга, відвідування пам’ятних місць сторінок в’єтнамської історії Він Чун Куен Пай. Друга така поїздка Олександра відбулася восени 2011 року. До В’єтнаму тепер їздять не тільки старші учні, а й молодші з України, Росії та Європи.
Такі результати вивчення Він Чун Куен Пай, тренерської та організаційної діяльності,- дозволяють Олександру Миколайовичу перейти на більш високий рівень роботи для розвитку Школи і він все більше докладає свій досвід та знання до методології викладання Він Чун Куен Пай, розкриттю маловідомих аспектів цієї системи вдосконалення. У 2012 році ці зусилля дають плоди і починають регулярно проходити семінари з Дао Кхі Конг, присвячені вивченню традиційних Форм і Кхі Конг Він Чун Куен Пай. Семінари викликають такий жвавий інтерес, що через кілька років вони починають проходити не тільки в Україні та Росії, але і в Європі, де ентузіасти Він Чун виявилися неабияк здивовані такою глибиною знань Він Чун Куен Пай, про яку раніше в західному світі ніде не писалося і не говорилося.
Незважаючи на десятиліття важкої творчої праці Учитель Кравченко О.М. анітрохи не збавив натхнення, інтенсивності роботи, постійно працює над розгортанням інформації Школи. Проводить семінари для учнів і студентів у різних країнах, інтенсивні тренінги для своїх учнів у своєму будинку в Одесі, пише статті для сайту Дао Кхі Конг, трудиться над методологією … Тому Кравченко Олександр Миколайович є істинним Учителем, який не тільки прикладає величезні зусилля для реалізації та передачі знань, а й подає приклад самовідданої і натхненної праці на благо сучасників та майбутніх поколінь.

Теличкін Павло.